ТРАВОЇ́ДНИЙ, а, е.
1. Який годується рослинною їжею. З великих травоїдних тварин трапляються [в тайзі] лосі, багато лісових птахів — глухарів, рябчиків (Фіз. геогр., 6, 1957, 40).
2. у знач. ім. травої́дний, ного, ч. Те саме, що травої́д. Майже всі корми рослинного походження бідні на натрій і хлор, а потреба всіх травоїдних у цих речовинах дуже велика (Хлібороб Укр., 6, 1969, 22); Взимку лісники підгодовували травоїдних запашним сінцем (Загреб., Шепіт, 1966, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 222.