ТРАГІКОМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до трагікомедії (у 1 знач.). Трагікомічний сюжет; // Власт. трагікомедії. Трагікомічна роль.
2. перен. Сумний і смішний одночасно. Всім була звісна трагікомічна історія, як заграничний політик прийшов до наступника престолу (Фр., IV, 1950, 38); Трагікомічні пригоди Мартина Борулі викликають уїдливий сміх так само, як симпатію викликає наймит Омелько (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 224.