ТРАКТА́Т, у, ч.
1. заст. Договір, угода між державами. З величезними зусиллями, віроломно ошукавши Хмельницького так званим Зборовським трактатом, володарі Польщі зібрали нові сили й через рік знову вдерлися у межі України (Довж., III, 1960, 77).
2. Наукова праця, де докладно розглянуто якесь конкретне питання чи окрему проблему; міркування на спеціальну тему. — Ви, професори, пишіть свої книги і трактати зрозуміло, бо ви промовляєте до розуму (Фр., IV, 1950, 34); Чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. (Л. Укр., V, 1956, 176); Своєрідний трактат про любов до книги написав ерудований вчений Річард де Пері на початку XIV віку (Вітч., 1, 1969, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 225.