ТРАКТОРИ́СТ, а, ч. Водій трактора. У борозні стоїть трактор, а біля нього тракторист порається (Головко, І, 1957, 296); До війни вчився [Денис] разом з ним на курсах трактористів (Гончар, III, 1959, 35); Працював він до війни комбайнером, працював трактористом (Збан., Єдина, 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 226.