ТРАМБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Тисненням або ударами ущільнювати, спресовувати яку-небудь пухку, розсипчасту масу (землю, силос тощо), вирівнюючи її поверхню. Тихович мусив доглядати, як засипали землею пеньки та трамбували землю (Коцюб., І, 1955, 219); При звичайному способі квашення капусти її обов’язково трамбують, поки не виступить сік (Колг. Укр., 8, 1957, 37); Трамбують силосну масу в буртах тракторами (Соц. твар., 7, 1956, 62); * Образно. А суховій розгойдував імлу, Висмоктував з землі останній сік, Все трамбував степи, немов під тік (Воронько, Тепло.., 1959, 39); * У порівн. [Микола:] Йди досипай. [Орлов:] Спробую. Може, й засну. Бо голова — наче цілу ніч трамбував нею бруківку (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 5); // Топтати ногами. Сніг трамбуючи зернистий, Не вгаваючи й на час, Біля танка два танкісти Гріють ноги про запас (Воскр., Взагалі.., 1948, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 228.