ТРАФАРЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до трафаре́т 1; який є трафаретом. При створенні трафаретних малюнків слід враховувати прийоми композиції, колорит та інші особливості орнаменту тих чи інших районів Української РСР (Жилий буд. колгоспника, 1956, 128); Трафаретна платівка; Трафаретний проріз; // Признач. для роботи з трафаретом. Трафаретний пензель; Трафаретна фарба; // Вигот., зробл. за допомогою трафарету. Трафаретний напис.
2. перен. Який є трафаретом (у 2 знач.), грунтується на трафареті; заяложений, шаблонний. Українські драматурги інколи вдавались до трафаретних, не раз уже використаних, поверхових засобів комедійності, і це знижувало викривальну силу сатири (Укр. рад. драм., 1957, 37); Трафаретна мова; Трафаретні порівняння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 239.