ТРАФЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ТРА́ФИТИ, флю, фиш; мн. тра́флять; док., діал.
1. Попадати, влучати. — То кулі ту [тут] все трафляли, подзьобали стіну, як ворони (Ю. Янов., І, 1954, 29); Василько.. шурхає дрюком. Десять раз хибить, раз трафить (Хотк., II, 1966, 325).
2. Потрапляти (у 2, 3 знач.). Може, скажете, що я й без того був би трафив на цю саму стежку? (Март., Тв., 1954, 213); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою, та все ще якось не міг трафити до свого вуйка (Ков., Світ.., 1960, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 239.