ТРАХЕ́Ї, хе́й, мн.
1. У членистоногих тварин — дихальні трубки, які відкриваються на поверхні тіла. Від дихалець жука всередину тіла йдуть тоненькі трубочки — трахеї (Зоол.. 1957, 45).
2. У рослин — трубки для руху води й розчинених у ній поживних речовин; судини. До провідних тканин [рослин] належать трахеї і трахеїди. Трахея являє собою трубку, що складається з поздовжнього ряду клітин — члеників трахеї; у перегородках між члениками розміщені отвори — перфорації (Виробн. енц. сад., 1969, 103).
3. див. трахе́я 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 240.