ТРАХ-ТАРА́Х, виг. Те саме, що трах-тра́х (див. трах). Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде собі у двір Вітати царицю. Але тілько за поріг — Зачепився зразу І в цариці — трах-тарах! — Розчерепив вазу (Рудан., Тв., 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 241.