ТРЕ, присудк. сл., діал. Треба (див. тре́ба1). — Тре тобі, Івасуню, промити личко..! (Фр., IV, 1950, 482); Тре тим рогом чесатися, котрим можна дістатися (Сл. Гр.); — То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев’ять карбованців з десятини лічити?.. Певне, тисяч за тридцять. От скільки грошви тре викласти! (Стельмах, І, 1962, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 241.