ТРЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Підтягати, підвозити зрізані дерева з місця заготівлі до лісовозної дороги. Люди, що трелювали ліс, бачили все це, і скоро на всіх дільницях лісорозробок знали: фон-Берга і шефа табору Калітеску схопили партизани (Петльов., Хотинці, 1949, 171); Рубку лісу треба провадити тільки взимку, а деревину трелювати гужем (Колг. Укр., 2, 1958, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 242.