ТРЕМБІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. трембіта́ти та звуки, утворювані цією дією. Тихо-тихо, нечутними кроками наближається вечір.. Повагом, в царственій величі підіймається місяць з-за Синиць, і невідомо звідки ледве-ледве доноситься трембітання… (Хотк., II, 1966, 55); Після переселення сюди, в степи, йому ще довго ночами вчувалось трембітання трембіти в горах… (Гончар, Тронка, 1963, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 242.