ТРЕ́МОЛО, невідм., с., муз. Швидке багаторазове повторення одного звука або швидке чергування двох несуміжних звуків чи співзвуччя в інструментальній музиці, що справляє враження тремтіння. Акин замовк, але довго дзвеніло ніжним вмираючим звуком ледь чутне тремоло домбри (Тулуб, В степу.., 1964, 170); Важку ходу Ведмедя композитор [М. В. Лисенко] передав за допомогою громіздких октав і тремоло в нижньому регістрі (Укр. клас. опера, 1957, 225); * У порівн. І туркіт повозів, і людські голоси, Дзвінки трамваїв, гомін паровозів Зливаються в одну тремтячу ноту, Мов тремоло великої оркестри (Л. Укр., І, 1951, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 243.