ТРЕПЛО́1, а́, с.
1. Довге весло для керування човном, плотом і т. ін.
2. Дерев’яне знаряддя, формою схоже на загострене весло з короткою ручкою, об яке тіпають волокно конопель, льону, очищаючи його від костриці.
ТРЕПЛО́2, а́, с., вульг., рідко. Базіка, базікало, хвастун. Говорить, мовляв, одно, а робить зовсім інше. Репутація «трепла» йому цілком забезпечена (Шовк., Починається юність, 1938, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 247.