ТРИБО́К, бка́, ч. Зменш.-пестл. до триб1. Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі. На всю кімнату захурчали трибки (Чорн., Потік.., 1956, 55); Давид крутив віялку. Гуркотіла стара, розбита, на з’їдених трибках, аж їй току мало (Головко, II, 1957, 77); * Образно. Бойові порядки військ з усіма пасами до них, з усіма трибками і гвинтиками зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле, побудоване з-біса мудро (Гончар, III, 1959, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 251.