ТРИГРА́ННИЙ, а, е.
1. Який має три грані, з трьома гранями. Ліда піднесла руку до тригранної вази, що стояла біля неї, і повернула до себе троянду (Тудор, Народження, 1941, 138); Замість старих з тригранними багнетами гвинтівок.. для студбатівців привезли зброю найновішого зразка (Гончар, Людина.., 1960, 76); За допомогою тригранної призми.. світло можна розкласти в спектр (Наука.., 2, 1957, 12).
2. мат. Утворюваний перетином трьох граней, що проходять через одну точку. Найменше число граней у многогранному куті три; такий кут називається тригранним (Геом., II, 1954, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 256.