ТРИКРА́ТНО. Присл. до трикра́тний. Підбіг [Гуляй-День] до Чуйкова, обняв за плечі, притис до своїх широких грудей очманілого гармаша, поцілував трикратно: — Дяка тобі від козаків, брате! (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 460); У волзькі береги трикратно пролунала могутня сирена «Разіна» (Епік, Тв., 1958, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 259.