ТРИНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині); // у знач. ім. Про таку кількість людей різної статі. Постріли все рідшали, з-за тинів вибігло тринадцятеро і рідким цепом рушили до чубенківців (Ю. Янов., II, 1958, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 264.