ТРИНО́ГИЙ, а, е. Який має три ноги, три ніжки (про предмети). Триногий рояль, мов чорний казковий звір, одкрив широку пащу і скалив до світла білі здорові зуби (Коцюб., II, 1955, 87); Простий селянський стіл, ослін, піл, два триногих стільці — ото й все умеблювання більш ніж скромної резиденції кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 263); // Який не має четвертої ноги або ніжки; з поламаною, скаліченою четвертою ногою (ніжкою) (про предмети, тварин). Несамовито знялася на диби скалічена тринога коняка, захропла, гепнула набік (Мирний, І, 1954, 358); Іноді козенятко мчало швидше..; тоді тринога, безсила мати напружувала всі свої сили, щоб бігти врівень з козеням (Досв., Гюлле, 1961, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 265.