ТРИПІ́ЛЛЯ1, я, с. Застаріла система рільництва з поділом орної землі на три поля (клини), кожне з яких засівалося спочатку озимими культурами, потім яровими, а на третій рік залишалося під паром або толокою. Трипілля, яке виникло в період древньої Русі, стає основною формою обробітку землі (Іст. УРСР, І, 1953, 122).
ТРИПІ́ЛЛЯ2, я, с. Те саме, що Трипі́льська культу́ра (див. трипі́льський). Землеробство в період раннього трипілля було одним з основних джерел існування людей (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 266.