ТРИПІ́ЛЬЦІ, iв, мн., (одн. трипі́лець, льця, ч.). Представники трипільських племен. Трипільці розводили велику рогату худобу, овець, свиней, займалися полюванням та рибальством, знали ткацтво і навіть уміли виготовляти деякі вироби з міді (Наука.., 9, 1962, 59); Глиняна пластика трипільців.. вказує на високий рівень розумових здібностей і тонкість художніх смаків первісних землеробів та скотарів нинішньої території України (Нар. тв. та етн., 1, 1968, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 266.