ТРО́ШЕЧКИ, рідко ТРІ́ШЕЧКИ, присл., розм. Зменш.-пестл. до тро́шки. Мусила таки й я трошечки випити (Н.-Лев., III, 1956, 264); Дядькові, вдається, трошечки краще, врешті, се як до години (Л. Укр., V, 1956, 170); Ввечері сиджу за роялем і граю. Трошечки, трошечки розстроєний рояль, але дуже гарний — м’який співучий тон (Рильський, Бабине літо, 1967, 61); — Я спочатку трішечки уповала на нього, а тепер не хочу і дивитися в його бік (Стельмах, І, 1962, 279); Йонька взяв із собою трішечки [харчів], розраховуючи на те, що коли повертатиметься назад, то рідні не пожолобиться рука, якщо дадуть йому шматочок сала та півпаляниці на дорогу (Тют., Вир, 1964, 434).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 286.