ТРО́ШКА, присл., діал. Трошки. Лікар, адвокат, інженер — кожний з них може винайти в глибинах життя, в тайниках природи ще одну якусь невідому тайну, котра покорить йому трошка світа, зробить життя ширшим, згострить переживання (Хотк., II, 1966, 353); Лис трошка з’їв, а решту сховав під себе (Фр., IV, 1950, 59); // у знач. присудк. сл. Де оре сошка, там хліба трошка (Номис, 1864, № 10144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 286.