ТРО́ЩА, і, ж., діал. Очерет. Мов чайка, Що скиглить над дітьми, понад багном Літаючи, о трощу б’є грудьми,.. Отак і Каїнова дума-скрута В тім безконечнику металась, билась Без виходу (Фр., X, 1954, 383); Збовтаний чорний намул помалу осідає дрібними пилинками на дні [джерела] І от на дрижачій,.. прозорій шибі [поверхні води] починають знову відбиватися найближчі предмети: зламаний пень, китиці трощі, синя або жовта квітка (Кобр., Вибр., 1954, 11); * У порівн. Юдка був переконаний, що на його голові буяє волос, мов троща краєм ставу (Март., Тв., 1954, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 287.