ТРО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до трощи́ти; // у знач. прикм. Іван Федорович знову сів долі, на трощене скло (Смолич, Мир.., 1958, 236); Вулиці села вже обсаджено молодими деревами, та якими! Війна пощезла з її руйнаціями і трощеними садами (Ю. Янов., І, 1958, 575).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 287.