ТРОЯ́ЧКА, и, ж., розм. Грошовий знак вартістю три карбованці. А Петрусь такий добрий, щирий… Оце що лист од його, то все: і татусю й матусю, пришліть мені хоч троячку (Барв., Опов.., 1902, 499); — Та гроші добре заховай. І не балуй ними Павла. Троячку на день давай і все (Кучер, Трудна любов, 1960, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 288.