ТРОЇ́ТИСЯ, трої́ться, недок.
1. Ділитися натроє, на три; виявлятися в трьох частинах. В деяких сторонах України співають народні пісні гуртом, хором, причому голоси двояться й трояться, вторують собі взаємно і доповнюються, творячи деколи гармонію (Муз. праці, 1970, 444); Вагони вже гуркотіли на дальніх стрілках, колія роздвоювалася, троїлася, поїзд підходив до великої станції (Кучер, Прощай.., 1957, 23).
2. Здаватися потрійним; потроюватися. У п’яного все то двоїться, то троїться (Барв., Опов.., 1902, 299); Він вихопив скрипку з Лукашевих рук.. Хлопчина аж не стямився; він дивився вслід батькові, і скрипка двоїлась і троїлась крізь сльози в очах (Донч., VI, 1957, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 281.