ТРУБАДУ́Р, а, ч.
1. іст. Середньовічний провансальський поет-лірик і співець. Всередині [на килимі] був вишитий чорнявий трубадур-лицар. Він грав серенаду на якійсь чудернацькій бандурі, сидячи на камені під вікнами середньовікового шпичастого замку, а на балконі сиділа лицарша, спершись на гратки (Н.-Лев., VI, 1966, 37); * Образно. Хто я? Бідний трубадур, Ви — красуня богорівна; Я — ваш паж, ви — королівна! (Вороний, Вибр., 1959, 167); * У порівн. А він любитиме її, складатиме на її честь пісні; він ходитиме по рідному краю, як середньовічний трубадур (Кол., Терен.., 1959, 132).
2. перен. Взагалі поет, співець або той, хто прославляє, звеличує кого-, що-небудь. Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки, Псарі, герольди, шинкарі, І трубадури (кобзарі), І шляхом військо, мов гадюки (Шевч., І, 1963, 266); Над базарами з ранку до вечора лунали пісні доморослих трубадурів і менестрелів, кобзарів і лірників (Гжицький, Вел. надії, 1963, 42); Привіт, молоді трубадури, Привіт од гарячого духу містралю, Од свіжого моря. Од грон винограду, Од білих і чорних овець І від чорнявих та білих дівчат, що рвуть виноград (Рильський, І, 1960, 191); Він [Т. Шевченко] батько наш, і ворог ваш, він трубадур нового класу, і спів його нас шле на ката… (Сос., І, 1957, 403); * Образно. Та, може, вітер, трубадур осінній, Від поля співом мудрим пропливе — Про те, що сховано в малім насінні Життя нове! (Плужник, Вибр., 1966, 87); // чого, зневажл. Той, хто пропагує, вихваляє що-небудь історично або ідеологічно неприйнятне, реакційне, вороже, застаріле і т. ін. Панове постачальники зброї, трубадури вибухових речовин і отруйних хмар! Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (Довж., III, 1960, 70); Трубадури імперіалізму та їх апологети — ревізіоністи різних мастей, буржуазні націоналісти ведуть шалені ідеологічні атаки проти марксизму-ленінізму (Наука.., 6, 1959, 3); Трубадури реакційної буржуазної естетики основні свої сили спрямовують проти творчого методу соціалістичного реалізму, проти ленінських принципів партійності і народності (Рад. літ-во, 3, 1971, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 289.