ТРУ́БЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. труби́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Гай, гай, як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники!.. Такого рику та трублення наробили по всіх дебрях..! (Фр., III, 1950, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 291.