ТРУ́БНО. Присл. до тру́бний 2. На першій світанковій зорі їх [журавлів] кличний перегук трубно линув з незримої височини (Рибак, Час.., 1960, 82); І трубно Худоба тужить — Плаче на зорі (Стельмах, V, 1963, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 291.