ТРУ́БОЧКА, и, ж.
1. Зменш. до тру́бка 1, 3, 4. Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (Донч., І, 1056, 71); Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 476); — Сто сорок кубометрів? — І, склавши губи в трубочку, [бригадир] просвистів пронизливо, з розпачем (Коцюба, Нові береги, 1959, 286); — Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив’язував корові до хвоста (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 19).
2. у знач. присл. тру́бочкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба. Несподівано через плече до мене падає записка, згорнена трубочкою (Кол., На фронті.., 1959, 150); Тіна склала трубочкою долоні, гукнула насторожено і дзвінко: — А-гей! (Мушк., День.., 1967, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 292.