ТРУ́ДНОЩІ, ів, мн.
1. Перешкоди, які вимагають великих зусиль для переборення, подолання. Він довгі літа мусив боротися в різними труднощами, а почасти навіть з традиціями сусідськими, які виробились були за часів батька, а тепер підкопували господарство (Фр., І, 1955, 12); // з означ. Нестатки. Переборюючи матеріальні труднощі й перешкоди з боку поліції, Ленін організовує друкування і поширення більшовицьких видань (Біогр. Леніна, 1955, 137); — Коли я борюкався з фінансовими труднощами.., то що ви тоді робили? Спішили, може, мені на допомогу? (Вільде, Сестри.., 1958, 147).
З вели́кими тру́днощами — ледве, насилу, через силу. Вагон не мав ніяких приступок, і пасажири влазили до нього з великими труднощами (Панч, Синів.., 1959, 11).
2. чого, які і без додатка. Скрутні, важкі обставини, умови, в яких щось відбувається, триває. Він чесно йшов дорогою життя, в путі важкій у бурю і негоду не скаржився на труднощі походу (Гонч., Вибр., 1959, 303) ; Неймовірні труднощі, невдачі і тяжкі втрати в перший період Великої Вітчизняної війни не зламали волю радянських людей до перемоги (Ком. Укр., 11, 1968, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 295.