ТРУДОДЕ́НЬ, дня́, ч. Одиниця обліку праці в колгоспах, що визначає частку кожного члена в прибутках артілі. Трудодень — одиниця, та за ним хліба копиця (Укр.. присл.., 1955, 363); А то вже щось та значить, коли колгоспник почав рахувати, який зиск дає нині гектар землі, скільки коштує центнер пшениці й літр молока. Яка доля з тих загальних прибутків належатиме на трудодень (Кучер, Трудна любов, 1960, 5); Працю видно. Совість чиста, Бо ніхто з нас не сидів. Заробили ми по триста Повноцінних трудоднів (С. Ол., Вибр., 1957, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 296.