ТРУДОЛЮ́БНИЙ, а, е. Працьовитий, роботящий, працелюбний. * Образно. І світле сонце радісно сіяє В моїм прекраснім трудолюбнім краї (Гірник, Сонце.., 1958, 9); // Сповнений праці. Шануючи його [І. Вишенського] щирість, прямоту і неустрашену [безстрашну] відвагу, а заразом його чисте й трудолюбне життя, називали його святим чоловіком (Фр., XVI, 1955, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 296.