ТРУДЯ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що трудя́га. Аврум Марчик, тихий трудяка-кравець, що в його завжди бадьорий вираз на марному, кволому обличчі, тепер справді скидався на п’яного (Вас., Опов., 1947, 41); * Образно. Прибіг Пастух до Голови І каже: — Захистіть хоч ви, — Укушено Коня-трудяку, Що має не одну подяку (Дор., Літа.., 1957, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 297.