ТРУДІВЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що працьови́тий. Якщо ти не зібрав добра — Срібла-золота два відра, — Лише рід зростив трудівливий, — Ти щасливий! (Бичко, Простота, 1963, 19); — Треба вам знати, що у Загорульників не сім’я, а справжній вулик. Хто, хто, а я достеменно знаю. У тій хаті всі трудівливі (Рад. Укр., 7.XI 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 293.