ТРУ́ТЕНЬ, тня, ч.
1. Самець бджоли, який не виконує ніякої роботи. — Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв., 1956, 67); Трутні значно більші за робочу бджолу, вони не мають жала і ніякої роботи у вулику та поза ним не виконують (Бджільн., 1956, 12).
2. перен., розм. Людина, що живе за чужий рахунок, чужою працею; нероба, паразит. Комуністи завжди були і будуть проти того, щоб трутні сиділи на спинах селян і робітників (Вільде, Сестри.., 1958, 266); * У порівн. [Яків:] Не будеш працювати — з колгоспу виженемо, як трутня. [Рябий:] Я не трутень, я несвідомий (Зар., Антеї, 1962, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 302.