ТРУХЛЯ́ВИНА, и, ж. Що-небудь трухляве. «Бач, тут цілий світ під корою… Акариди [кліщі] та грибки розкошують собі у цій трухлявині…» (Коцюб., І, 1955, 208); Підмощували [жінки] під себе якесь дрантя, діряві матраци, набиті колись соломою, а тепер наповнені перетертою трухлявиною (Хижняк, Тамара, 1959, 129); Груша супилася перед ним пелехатою кроною. У її стовбурі.. було дупло, вигниле в сучку, дупло з трухлявиною на дні, там жили світляки (Гуц., Скупана.., 1965, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 303.