ТРУЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. труї́ти. Звідтіль, з вершечків гір.. можна дивиться на труїння філоксери (Коцюб., І, 1955, 226); — Негайно всім до одного вийти на боротьбу [з мишами]. Негайно! Завтра ж розпочати труїння (Донч., І, 1956, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 297.