ТРЯСУ́ЧИЙ, а, е, розм.
1. Який трясеться або трясе під час їзди; труський. Трясуча бричка, бризки з-під коліс, Дух поту кінського, бліде світання, І станція, і поїзд залізничний, Думки безладні, як в болючім сні… (Рильський, III, 1961, 149).
2. Те саме, що трясови́нний. Люди з сяким-таким скарбом за плечима, на візку чи в саквах на засідланім коні втікали в густі хащі лісів, за трясучі багна, куди б не спромігся бусурман ступити брудною ногою (Ле, Хмельницький, І, 1957, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 307.