ТРІАНГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Метод визначення великих відстаней на земній поверхні, за яким остання розбивається, поділяється на трикутники; при цьому вимірюється сторона одного з трикутників і горизонтальні кути всіх трикутників безпосередньо, решта ж сторін визначається тригонометричними обчисленнями.
2. геод. Визначення положення опорних точок на земній поверхні для топографічного знімання місцевості. Друга можливість використання штучних супутників Землі для геодезії — це космічна тріангуляція (Знання.., 11, 1966, 24); Для вимірювання Землі у XVII-XIX століттях використовували точний метод тріангуляції (Наука.., 1, 1964, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 270.