ТРІЙНЯ́ТА, я́т, мн. Троє дітей, народжених одночасно однією матір’ю; троє близнят. Ти гостям підносиш чарку І, звичайно, не пусту.. Щоб цвіло здоров’я й сила, Мала б доньку десь до свят, А якщо б синів родила, То не менше, як трійнят (Мал., Звенигора, 1959, 180); // Троє малят, народжених одночасно самкою. 200 вівцематок привели двійнят, 9 — трійнят, а одна — четверо ягнят (Рад. Укр., 5.VІ 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 271.