ТРІЙЧА́СТИЙ, а, е. Який складається з трьох однакових частин. Потрібно взятися за механізацію ферми, бо досі найскладнішими «вузлами» її технічного оснащення є дійниця і трійчасті вила (Вол., Місячне срібло, 1961, 218); Кущ суниць складається з кількох вкорочених стебел, які несуть на собі 8-10 трійчастих листків з короткими черешками (Сад. і ягідн., 1957, 25).
∆ Трійча́стий нерв — п’ята пара черепномозкових нервів людини та хребетних тварин, що складається з трьох гілок: орбітальної, верхньощелепної та нижньощелепної. Біль у ділянці трійчастого нерва також, очевидно, має вегетативне походження (Фізіол. ж., II, 6, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 271.