ТРІЙЧА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що трійча́стий. З трійчатими вилами на плечі.. Люда брела на колгоспний двір… (Вол., Дні.., 1958, 140); Над майданом блідо горіли трійчаті ліхтарі (Грим., Незакінч. роман, 1962, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 271.