ТРІ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. трі́пати і трі́патися та звуки, утворювані цією дією. Тихо підходили до озера. Прислухались. На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Збан., Над Десною, 1951, 212); В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (Н.-Лев., V, 1966, 125).
ТРІПА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тріпа́ти. — Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! — хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Мирний, III, 1954, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 272.