Слово "тріщати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ТРІЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок.

1. Утворювати тріск при появі тріщини, тріщин, лопаючись, розламуючись, розриваючись на частини. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали (Котл., І, 1952, 103); Роман йшов навскоси через городи, поміж соняшниками та кукурудзою. Соняшники гнулись, кукурудза аж тріщала під його ногами (Н.-Лев., VI, 1966, 314); Раз Лев пішов поживи розглядать Та у тенета і піймався. Рвонув він раз — тенета не тріщать; Удруге, втретє — ні… (Гл., Вибр., 1951, 26); Десь спішно дзвеніла сокира; десь наступили на дошку, й вона тріщала як скажена, не хотячи ламатися (Хотк., І, 1966, 105); Мундир був тісний і короткий, від нього набрякала шия, різало під пахвами і спирало подих. Коли Гошка ворушився, шви тріщали і розповзалися (Тют., Вир, 1964, 419); // Видавати тріск або звук, схожий на тріск, під дією вогню, морозу і т. ін. У нас у грубці дрова І палають, і тріщать (Щог., Поезії, 1958, 187); На морозі тріщать дерева (Воронько, Славен мир, 1950, 33); — Морози давлять — аж тили тріщать (Тют., Вир, 1964, 513); // безос. Про дію сильного морозу. Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис, 1864, № 518); // Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про зброю, механізми тощо). Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане птаство. А рушниці бахкали та тріщали то в одній місцині, то в другій (Н.-Лев., VII, 1966, 92); А звалу — тріщать кулемети, Гармати фугасними б’ють (Криж., Срібне весілля, 1957, 273); Час від часу дзвонив телефон, безперестанку тріщала друкарська машинка (Панч, О. Пархом., 1939, 109); Тріщать підземні телефони, пронизливо виють сигнальні сирени (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 7); // безос. На горищі ревіло і тріщало, неначе дах зривало з хати (Стор., І, 1957, 352); // Сповнюватися звуками, що нагадують тріск. Тріщить площа, стріляють гори, а зорі над нами такі великі, наче ракети (Коцюб., III, 1956, 412); Все село тріщало від пострілів (Цюпа, Грози.., 1961, 174); // безос. [Ольга:] Треба зараз же покласти її [Ганю] в ліжко. [Ганя:] Знову тріщить… Ой, як тріщить кругом… Тату… (Корн., II, 1955, 169); // Видавати короткі, різкі й сухі звуки, схожі на тріск (про птахів, комах); скрекотати, сюрчати. І поки тлітимуть скіпки Під таганком, сиди.. Та й причувайся, як пташки Почнуть тріщати одностайно (Щог., Поезії, 1958, 302); Синиця, мов з ким лаялась, стрибала-тріщала (Мирний, І, 1954, 174); .У травах тріщали коники (Дмит., Наречена, 1959, 137).

Моро́з [аж] тріщи́ть; Моро́зи тріща́ть — дуже сильний, лютий мороз. Тихого та ясного ранку виїздили ми з села, а мороз аж тріщить (Вовчок, І, 1955, 118); Навколо біло, морози тріщать, а в їхній, шкільній оранжереї, все квітує, живе, сміється, тішить очі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 228); По́лум’я (вого́нь) тріщи́ть (тріща́ло, тріща́в) — про звуки, якими супроводжується горіння. Огонь в печі палав: полум’я гуло та тріщало (Н.-Лев., III, 1956, 73); В печі тріщав вогонь та сичав борщ (Коцюб., І, 1955, 78).

◊ Їсть (їдя́ть і т. ін.), аж за ву́хами тріщи́ть — те саме, що Їсть (їдя́ть i т. ін.), аж за ву́хами лящи́ть (див. ву́хо). Їв Іван, аж за вухами тріщало (Фр., III, 1950, 143); Ти́снути (сти́снути i т. ін.) кого, що, аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть див. кі́стка, кість; Цвіркуни́ тріща́ть в голові́ у кого — з’являються легковажні думки, бажання у кого-небудь. Забалакається [Хівря] з парубком — забудеться за діло.. Тож якраз був час, коли почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати (Григ., Вибр., 1959, 102).

2. чим. Утворювати короткі, різкі, сухі звуки, ламаючи, роздушуючи, розгризаючи що-небудь. Хлопці біля вогню заводять «Комара». Далі з гомоном розбігаються по лісі. Згукуються, тріщать паліччям (Вас., III, 1960, 111); Черниш ішов темний, як ніч. Тріщав чобітьми по зелених крижаних шпичаках (Гончар, III, 1959, 233); Вони відкрили сундук, розломили навпіл смажену курку і стали їсти її з великим апетитом.. Сонний голос сказав: — Перестаньте тріщати кістками. У мене неврастенія (Тют., Вир, 1964, 54).

3. перен., розм. Швидко, безупинно говорити. — І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше.. — Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Григ., Вибр., 1959, 255); — Нехай буде й так! Я візьму й лисих. А сивобородих складемо в архів та й двері запечатаємо: цих і я не хочу. Я накликала таких Юпітерів Олімпійських, що ви з дива вмрете або… або… заміж підете,тріщала й реготалась весела безробітня удовиця (Н.-Лев., VI, 1966, 33).

4. перев. від когочого, перен. Бути переповненим чим-небудь, рідше ким-небудь. — Одружись, Іване, бери Пастухівну — заможна!.. аж скриня тріщить, вона тільки не признається… (Барв., Опов.., 1902, 10); Тріщать од збіжжя в Опанаса Засіки, клуні і токи (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127); Міщанські двори тріщать від постояльців (Гончар, Таврія, 1952, 33).

5. у сполуч. із сл. спина, шкура і т. ін., перен., розм. Дуже напружуватися, надриватися від перевантаження, тяжкої праці. — Впряглись [дядьки] у господарство, аж шкура тріщить (Стельмах, II, 1962, 283); — Земля одна, а хазяїв коло неї аж два. Один свій, колгоспний, а другий з емтеес. От вони й тягаються, а горби в нас тріщать… (Кучер, Трудна любов, 1960, 55).

◊ Голови́ тріщи́ть; У голові́ тріщи́ть (безос.): а) дуже болить голова у кого-небудь; відчувається сильний головний біль. Блідий, дрібно тремтячи, Давид провів по чолі рукою: аж голова тріщить, як ото вчадієш (Головко, II, 1957, 23); Сиволап прокинувся раптово, наче його хтось штовхнув.. В роті було погано, шалено калатало серце, тріщала голова. Вчора він знову пив (Ткач, Плем’я.., 1961, 56); Крякання, кудкудакання, цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від якого голова тріщить… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 299); [Романюк:] Вибачайте, прийму пірамідон. Дуже в голові тріщить. (Відкрив коробочку, взяв таблетку.) (Корн., II, 1955, 193); б) хто-небудь має багато клопоту, турбот, вражень. Так багато діла, що аж голова тріщить (Номис, 1864, № 10045); Голова тріщала від нових понять про світ і людей (Ле, Міжгір’я, 1953, 71); Хо́чу (хо́чуть і т. ін.) ї́сти, аж шку́ра тріщи́ть; Хо́четься ї́сти, [аж] шку́ра тріщи́ть, безос. — про сильне почуття голоду. — Мамо, давайте хоч шматок сала та хліба! Їсти так хочу, що аж шкура тріщить (Н.-Лев., III, 1956, 48); — Шкура тріщитьїсти хочеться (Головко, І, 1957, 453); Чуби́ тріща́ть у кого — когось б’ють, карають; хтось зазнає неприємностей. Всі вони так — вигадають що-небудь, вимудрують, а потім у нас чуби тріщать (Збан., Переджнив’я, 1960, 294).

6. перен. Дуже слабнути. Накидаюсь на роботу, горю, а здоров’я тріщить і сили вичерпуються (Коцюб., III, 1956, 369); // Бути напередодні краху, розвалу, зникнення. В Берліні над рейхстагом уже майорів радянський червоний стяг. Від краю до краю тріщала фашистська імперія (Гончар, III, 1959, 387); Груні видно — тріщать давньовічні звичаї (Горд., II, 1959, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 279.