ТУГІ́ШАТИ, ає, недок., рідко. Ставати більш тугим, тугішим. В Азію, славну містами, мчимо. Серце забилося, прагне дороги, Радо ступають, тугішають ноги… (Зеров, Вибр., 1966, 206); Тугішав поривчастий вітер (Баш, На.. дорозі, 1967, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 311.