ТУЖУ́РКА, и, ж. Куртка для щоденного носіння або формений верхній одяг. Грищенко чорнявий, вусики невеличкі, в тужурці синенькій, глянув на книжку, та: — Читаєте? — до Оленки (Тесл., З книги життя, 1949, 110); Маленький кравець в чорній тужурці з круглими полами танцює з перекупкою (Коцюб., III, 1956, 426); Всі гудзики тужурки були розстебнуті, а в трьох кишенях понакладено всього стільки, що вони випиралися, як торби (Ле, Право.., 1957, 223); Знизу підіймаються два досить огрядних старих: один, років 65, в залізничній тужурці, а другий, ще старший, з напівсивою, напіврудою бородою (Коч., II, 1956, 277); Секретар волревкому — худющий, витрішкуватий юнак у студентській тужурці — голосно читає з ганку закон (Гончар, II, 1959, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 313.