ТУЗ1, ту́за́, ч.
1. Гральна карта з одним очком, зображеним посередині, яка в більшості карточних ігор вважається старшою в масті. — А ти бий вишником! — кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом. — Все ж хоч одна взятка буде (Мирний, IV, 1955, 165); Якір, обложившися пістолями, бере з них один за одним і садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Хотк., І, 1966, 66); І потяг він карту, і витяг він винового туза, туза, що старший за короля (Ю. Янов., І, І958, 128).
2. перен., розм. Поважна, впливова особа в якомусь колі людей, у якій-небудь сфері діяльності. Чутка про «нищення глитайні як класу» докотилася до Багви, і її тузи почули себе не зовсім спокійно (Епік, Тв., 1958, 61); Ні літературних, ні громадських тузів, звичайно, не було на ній [вечірці], — складалась вона виключно з мого читача — пролетарського студента, письменника (Вас., Незібр. тв., 1941, 203).
ТУЗ2, ту́за, ч., мор., спорт. Двовеслова легенька шлюпка на одного весляра.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 313 - 314.