ТУКА́Н, а, ч. Птах ряду дятлоподібних з великим дзьобом і яскравим оперенням; живиться плодами дерев, а також дрібними тваринами. До числа найбільш поширених птахів незайманих лісів Бразілії слід віднести туканів.. Усі вони відзначаються легким, але надзвичайно великим дзьобом, краї якого мають пилчасті зубці (Посібник з зоогеогр., 1956, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 314.